Давно вже не пишу про наболіле.
Ніхто й не запитає, що мене болить.
Чи моя біль з Голгофи знову лине?
Чи може від війни вона звучить?
Давно вже не пишу я про усмішку.
Я звикла лиш молитись...не писать...
Лиш в небо мої очі знову глянуть,
А з серця ті краплини полетять.
Десь там далеко..
Описала б місце,
Але ніколи не була я там.
Читаю знов Твої вогненні листи
Мій друже, мій солдате, рідний Брат!
Я знаю, шо війна забрала віру.
Що вже не дивишся ти в небо, як і я.
А знаєш? Він кохає! А тернину..
Він ніс на голові.. Він кров проляв..
Він теж боявся
І благав скінчити,
Але у Батька є свій дивний план.
Ми, як Ісус, повинні чашу пити,
Щоб жить й на воскресіння мати шанс.
28.02.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578316
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.05.2015
автор: Юлія Бачок