Вона бачить красу в молекулі
Та нещадна до недолугості.
Я - сукупність усіх недоречностей.
Геніальний в своїй безглуздості.
Вона добра, любові повна,
життєлюбна та життєдайна.
Я - немов полотно Ван Гога,
Мов в пустелі зупинка трамвайна.
Нам дідусь Саваоф,посміхаючись,
Перетнув непомітно орбіти.
І чекає, на хмарі гойдаючись,
Що, цікаво, із цього вийде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577989
Рубрика:
дата надходження 30.04.2015
автор: посполитий