В саду, де квіти, поміж руж
лежав на сонці ситий вуж.
Він мав велике черевце,
неначе вкрав в гусей яйце.
Але ж в садочку грають діти,
куди цього вужа подіти?
Взяли , підвісили на палі,
щоб кинути за тин подалі.
На палі він скрутився в шайбу
і виплюнув на землю...жабу.
Вужа відкинули до тину,
а жаба кліпала годину.
Чи то від зляку сторопіла,
чи душу кликала до тіла.
Мабуть, вона щаслива дуже?
А як ти думаєш, мій друже?
P.S Хтось тішиться- врятована душа,
комусь шкода голодного вужа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577899
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 29.04.2015
автор: Онофрійчук Наталя