Не плач за мною, не бідуй,
І не дивись так пильно в очі,
Радій,мій любий,не сумуй,
То неосяжна загадка жіноча.
Кохання наче цвіт,вже облітає,
Мені так жалібно від того каяття,
Вночі прокинешся,мене немає,
Ти заслуговуєш чудового життя.
Я з вітром вранці полечу за гори,
Ти не тримай лиш,всеодно піду,
Мені не вистачатиме коханого опори,
Проте несу з собою я лише біду.
І в серці хай,бушують буревії,
І хочеться твоєю бути назавжди,
Та протиріччя все ж сильніші мрії,
Мене,коханий, більше ти не жди.
Я буду ангелом тебе оберігати,
Ти знайдеш іншу,я буду радіти,
Й до відчаю тебе буду кохати,
І біль гіркий повік буду терпіти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577171
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2015
автор: Ірина Сонячна