Чому так

Чому  так  мама  твоя  переживала
я  відгадав  тепер,
вона  твій  норов  краще  знала,
гординею  ти  і  мене  лякала.

Я  закохався  зовсім  юним
в  твої  слова,  в  твої  вуста,
та  не  судилось  цілувати,
бо  ти  десь  геть  зовсім  пішла.

Ми  заблукали  серед  виру
того  даремного  життя,
що  без  кохання  нам  далося
і  все  пішло  у  небуття.

Ми  час  від  часу  зустрічались
і  вихвалялись  навмання
своїми  успіхами  в  долі
і  я  питаю  себе  знову,
якщо  воно  тобі  вдалося,
чому  ти  знов  мене  знайшла
вже  через  20  літ  потому
свого  щасливого  життя.

Гординею  і  я  пройнявся,
міняючи  своїх  жінок,
пішов  тікаючи  від  тебе,
красивих  юності  думок.

Пройшло  вже  зовсім  40  років
і  от  ми  разом  ти  і  я
вже  зовсім-зовсім  одинокі
на  березі  ріки  життя.

Чомуб  нам  гордість  не  втопити
і  одним  берегом  піти?
Життя  в  коханні  так  прекрасне,
якщо  дамо  йому  цвісти.
7  вересня  2010р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576691
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.04.2015
автор: korjovvd