Як пробудитись від ліні й нудьги,
Стати і мовчки робити крізь зуби
Я мов замотаний в тону фольги
І у свинцеві закатаний труби.
Тягне у низ, руки, наче пісок
Гиря прикута до ніг ланцюгами
Гне під вагою бетонних кісток.
Зовсім не можу прийти я до тями.
Очі неначе заклеєні, в плівці
У голові мов не мозок, а вата
Як же мене все дістало, по вінця
Мушу, потрібно мені працювати
Через не можу, не хочу і край
Мов черепаха повзу по дорозі
В думці кричу, мов японець - "Банзай"
Хоч працювати я добре не в змозі
Ну А коли є натхнення до праці,
Можеш і гору підняти рукою
Шкода, що мало таких ситуацій
Частіше ведемо бій із собою
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576251
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.04.2015
автор: Собко Вадим