Кладу рядочки в візерунок,
Струмочком ллються із душі.
Неначе випив меду трунок,
Не спиться, Муза на плечі…
О Боже, як же їх забути,
Терпкі цілунки твоїх губ .
Сором’язливо від розпути,
Ховав під вітами нас дуб…
Здрімаю трішки, відпочину.
Краплинки поту на чолі.
І знову в юнь свою порину,
Бо ще тримаюсь у сідлі…
Зігнувся Місяць у підкову,
Згорів лукавий від утіх.
Підняла нічка чорні брови,
Вдаль понесла солодкий гріх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576170
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2015
автор: Дід Миколай