Я з жахом вже читаю казки —
Не ті, що чули від бабусь.
Не ті... Пробачте вже, будь ласка,
Дивитись пресу я боюсь.
Привиджується — вийшла знову
Вся погань темряви віків:
І ллється кров у Годунова,
І чути хруск людських хребтів.
Рвуть гаками язик і руки,
В живіт застромлюють кола,
Кругом в повітрі дикі звуки,
Жінок розтерзані тіла.
Якісь примари (серце чує!)
Бормочуть, шепчуть без кінця.
То сам диявол вже полює
І на живих, і на мерця.
«Рубай його!..» Я звірем вию...
«Стріляй у нього! Та хутчіш!..»
Я падаю. Я ціпенію.
І я їх брат?! О, ні, облиш!
Де опинився я? Хатина...
Кістки... нога... якась страхіть...
Калюжа крові, в ній дитина...
Дорога де? Хто є?! Спасіть!..
1905
____________________________
Бальмонт К.Д. Стозвучные песни:
Сочинения (избранные стихи и проза).—
Ярославль: Верх.–Волж. кн. изд–во, 1990.—с.238;
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575836
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 20.04.2015
автор: Віктор Чернявський