Казка про осінь

                                                         Осінь  одягла  картату  свиту,
                                                         Калиновим  намистом  всю  розшиту,
                                                         Й  завзято  до  роботи  узялась:
                                                         Позолотила  вербам  в  косах  стрічки,
                                                         Заглянула  на  мить  в  люстерко  річки
                                                         Та  запросила  вітерець  на  вальс.

                                                           І  так  вони  у  танці  тім  кружляли,
                                                           Що  із  дерев  листочки  позривали,
                                                           А  ними  хоч  всю  землю  устеляй.
                                                           І  на  пеньочок  відпочити  сіла,
                                                           А  далі  знову  узялась  за  діло,
                                                           Роботи  ж  в  неї  непочатий  край.

                                                           Роздмухала  вогонь  на  горобині,
                                                           Крилом  махнула  зграї  журавлиній,
                                                           Благословивши  у  далеку  путь.
                                                           Так,обійшовши  володіння  чималенькі,
                                                           До  дуба-велетня  прийшла  на  посиденьки,
                                                           Щоб  його  мудрості  хоч  трішечки  збагнуть.    

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575716
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.04.2015
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський