"Малый спрашивает, конечно... Спрашивает,
когда мы вернёмся домой.
Как-то раз говорю ему, дескать, дом наш
забрали на небо. Не знаю,
что тогда на меня нашло. Говорю:
он был таким хорошим для нас, Алим,
что не мог больше стоять
на земле, как другие дома.
И столько в нём было любви,
столько слоёв любви
мы клали на пол, на двери,
оконные рамы,
и едва прежняя любовь отслаивалась,
мы клали новую, ещё старательней
и щедрее, ещё более белую и коричневую
мы клали любовь. И любовь цвета слоновой
кости, хотя дед говорил, что это не любовь,
а так, детские игрушки. Потому что для цвета любви
должно хватать одного слова.
Это всё говорю про себя, а малому лишь
отвечаю: да, и из окон
видно теперь одно лишь небо.
И ангелов видно.
Только в доме нет никого.
Потому что людям живым ангелов видеть нельзя"
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
----------------------------------------------------------
ЛАТІФА
"Малий питає, звісно… Питає,
коли повернемося додому.
А я якось кажу, мовляв, дім наш
забрали на небо. Не знаю,
що тоді на мене найшло. Кажу:
він був такий добрий до нас, Аліме,
що не міг більше стояти
на землі, як усі інші доми.
І стільки в ньому було любові,
стільки шарів любові
ми поклали на підлогу, на двері,
віконні рами,
і щойно стара любов злущувалася,
ми клали нову, ще старанніше
і щедріше, ще білішу й брунатнішу
ми клали любов. І любов кольору слонової
кості, хоч дідо казав, що то – не любов,
а так, дитячі забавки. Бо для барви любові
має вистачити одного слова.
Це все кажу собі подумки, а малому лише
відповідаю: так, і з вікон
тепер видно саме лише небо.
І ангелів видно.
Тільки у домі – нікого.
Бо людям живим не вільно ангелів бачити".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575496
Рубрика: Поэтические переводы
дата надходження 19.04.2015
автор: Станислав Бельский