Скільки дітей в батьків, стільки й доріг,
Які ведуть від рідного порогу.
Тато завжди дорогу цю беріг,
Оту єдину – батьківську дорогу.
По ній прийдемо ми через роки,
Зберемо в хаті всю свою родину.
Та головне, щоб в ній жили батьки
І берегли стежину цю єдину.
Тут нас зігріє батьківське тепло
І руки мамині прийдуть на допомогу.
І щоб не сталось, щоб там не було,
Шануймо завжди батьківську дорогу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575226
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.04.2015
автор: Віталій Назарук