Я подумки рахую дні,
І ті хвилини неминучі,
Ті дев'ять місяців, котрі..
Нам стануть просто не забуті...
І не забутнім те життя,
Так й ті хвилини, долі щастя,
Подарував нам Сину ТИ!!!
За що тобі я "дуже вдячний".
І вдячність ця не має меж,
Й життя цим щастям оповите,
Так й хочеться тобою житти,
І лиш любити і цінити...
Синулька, сину мій рідненький!!!
Хоч ти у нас іще маленький,
Одне прошу тебе , ти знай...
Люблю тебе і це не край.
Ціную, вірю і чекаю...
Ми будем разом... Мрію маю,
Ця мрія силу певну має,
Тебе Миколка я чекаю...
Чекаю зустрічі з тобою,
Що є безцінною метою,
І подумки рахую дні,
Повір не легко тут мені...
І важко сину у вісні,
Як часто снишся ти мені.
Ти ЯНГОЛ мій , моя потіха,
На фото гляну й легше жити,
І дні до зустрічі рахую,
Та що не разом я жалкую...
Повір в життя що маю я,
Думки про тебе й так що дня,
І спогадів немов зірок,
Як ти зробив свій перший крок,
І першкий раз сказав як "ТАТА",
Нема тих слів щоб передати.
І так мій сину, Миколаю,
Прошу Всевишнього, благаю,
Нехай тебе оберігає...
Думками поруч... Я відчуваю...
p/s Присвячується моєму синульці Миколці...
А.А. Отченко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574852
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2015
автор: Андрій Анатолійович Отченко