І ось дійшли ми в день сьогоднішній.
Торохкочуть язики в пустих головах.
Казали вам, з шахраями за стіл не сідати?
Казали вам, честю не торгувати?
Тепер війна через таких мудрагелів -
Теоретиків політичних борделів.
Звикли жити миршаво, бубоніти гугняво.
Двадцять років сварилися, голосували,
Одне одного ледь не кляли.
А школи - як пси бездомні.
На що виявилися спроможні -
Позолочені храми на кожному кроці.
Зруйновані душі, без блиску очі,-
За що любити таке, що саме себе толоче?
Глядачі невідривні серіалів!
Вас від них хоч тепер відірвало?!
Розкидало дітей заробітчанами по світах,
Та вам і з грошима все було не так.
Вас всіх тіпало від слова батьківщина -
Тепер почалася тризна.
Довели, що доводиться воювати.
Молодим хлопцям вмирати.
Ви одного уроку не вивчили,
Що з чужої руки - кістка псові, і ніколи не буде волі.
І не буде такого дива, щоб чуже Україну любило,
І від лиха нас всіх захистило.
Моліться. Моліться... Та, б‘ючи черговий поклон,
Подивіться на себе ЇЇ та Його очима.
Чи віддала б за вас Вона свого сина?
Чи йшов би за вас особисто на хрест?
І в чому і в кому Він сьогодні воскрес?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574792
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2015
автор: Artemis