Все замикнулось в єдиній людині.
Відчай, любов, небажання іти.
Як розказати маленькій дитині,
Що не виводяться з серця сліди?
Скільки обіцянок канули в лету,
Скільки почуто несправджених слів?
Я відчуваю тебе по скелету,
Ти й далі смієшся з моїх "муравлів".
Вибач, що в мене любов захолодна,
Щоб розпалити твої форпости.
Наша любов була щира, не модна.
В нас було більше, ніж просто мости.
Гори - наш вибір і наш талісман,
Хочу в Карпати і спати в палатці.
Ти мій колишній багряний тюльпан.
Залишся зі мною у хатці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574444
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2015
автор: Андрій Конопко