Я надто мало знаю у житті,
І весь цей час живу у забутті.
Невже це все, що нам сказали,
Ніяк дороги й не вказали.
Сум заходить в моє серце,
І виростає там деревце.
Живе, росте і не вмирає,
І все гілками обдирає.
Біль сильніший з кожним днем,
І сяє ясним тим вогнем.
Намагаюсь я тебе забути,
Але це сильніше від отрути.
Пройде час, і ти повернеш до мене,
Та буде вже пізно, бо серце черстве.
Думати треба раніше було,
Бо все те хороше минуло давно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574420
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2015
автор: Люрик