язичниця

язики  язичників  гіркі  від  полину  і  степових  трав,  з  яких  вони  виживають,  однак  за  їхніми  щоками  повно  терпкого  меду,  який  стікає  по  їхніх  губах,  коли  вони  моляться.
Їхні  тіла  вологі,  бо  Перун  обіцяв  про  них  турбуватися;
їхні  тіла  засмаглі  й  звабливі,  бо  й  Сварог  втішається  з  цих  дарів.  

...
Коли  твоє  тіло,  зціловане  хтивим  Дажбогом  натомиться,  то  виступить  піт  солодкий,  неначе  роса  на  стиглих  плодах  Едему.
І  впадуть  на  тебе  сни,  мов  птахи  важкі  і  потворні,
і  стогін  з  твоїх  грудей  розітне  навколо  Тишу.
А  вранці  Перун  вдихатиме  пил  твоїх  стегон,  що  зостався  на  тобі  з  доріг,  по  яких  ти  повзла,  звиваючись,
п"яна  дощем,  леліяна  сміхом  Ярила,  обіймаючи  груди  Морани...
-"Маріє,  -  казали  тобі  християни,  що  стрічали  тебе  на  пагорбах,  -  прикрий  своє  тіло,  Маріє,  бо  Сонце,  що  світить  крізь  нього,  випалює  наші  очі,
розпалює  наші  бажання  і  кожної  ночі...
Маріє,  оголеність  твоя  довершена,  чи  бог  тебе  не  каратиме
за  те,  що  перси  твої  збентежено  тримають  хиткий  горизонт?
За  те,  що  лона  твого  торкаються  діти,  і  вітер,  і  трави,  
а  інші  жінки  шукають  втіху  в  твоїх  вустах?.."
"Маріє,  -  невміло  вторила  ти  і  сміялася,  -
послухай,  Свароже,  як  дивно  мене  називають".
"Маріє!  ,  -  гнівно  рвалося  з  горла  риданнями,  
коли  твоЇх  богів  убивали.
"Маріє,  -  молилася  ти,  прикрита  і  стишена,  -  радуйся,  Маріє,  благодатна,  Господь  з  тобою.  Благословенна  ти  між  жінками  і  благословенний  плід  лона  твого,  Ісус.  Свята  Маріє,  Мати  Божа,  молись  за  нас,  грішних,  нині  та  в  годину  смерті  нашої.  Амінь  "

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574271
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2015
автор: Hauch