мені вчувалося здалося чулося
що вічність і риби стали синонімами
і наступні всі дні рівнодення проживатимуться мною язичницею
і смерті міцні обійми стануть на хвилю рідними,
в мить, коли колоті рани концентруються в усвідомлення
і з кожним ударом і з кожним шматком відкушеним яблука
я буду собі богинею. маленькою. майже
я не просто помру, це в руках твоїх я зотлію,
але там, де Болото і там, де Ліси,
мої боги, вдячні мені боги мене приймуть,
і будуть леліяти,
і любити як донечку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574187
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2015
автор: Hauch