Вікно. В нім дощ по шибках б’є,
Стікають жирні краплі,
Він заколисує мене,
І мозок, ніби ватний.
Думок втрачаю стрункий ряд,
Вниз опускаю вії,
Сон огортає, та навряд
Я втрачу в тиші мрії.
Спів монотонного дощу
Розбурхав вітер злісний.
Ударив градом по вікну,
О, Боже! Чи навмисно?
Сон залишає теплий дім,
Спішить назустріч вітру.
Знов загримів сердито грім,
Прогнавши спеку літню.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574137
Рубрика: Поетичний, природний нарис
дата надходження 13.04.2015
автор: Г. Король