Душа пече розколена, неначе громом навпіл,
Свинцевий настрій пролитися готується дощем.
Біда з своїми дітками ніяк не ляже спати,
Все прикриває їх полатаним плащем.
Наш світ руйнується, зникає, мов у тім тумані
Ледь видно обриси дерев,чужих обличь та тіл.
А наше щастя тихо засинало на вулкані,
Потрапивши під заздрісний чужий приціл.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573878
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2015
автор: Богдана Копачинська