Зосталася на віях сіль...
І ностальгія (зовсім трохи).
Ти є звичайний Ріп ван Вінкль,
Що заблукав десь у епохах...
Свідомість - не катамаран...
Хитається... Повісив носа?
А треба було в кегельбан
Допитливого пхати носа?!
Займати глядачем партер,
Дивитися змагання ласо?!...
Не звинувачуй но тепер
Негадану машину часу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573745
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.04.2015
автор: Віктор Банар