Невже пройти повинні роки,
Щоб вже настала та пора,
Яку провіщують пророки
І всі провісники добра?
Чи зміниться колись любов’ю
Зненависть пристрасна племен,
Щоб не багрянив землю кров’ю
Сусід захватницьким мечем?
Коли здолає розум силу,
Щоб як колись усе було?
Чи так і підем у могилу
Лише увіривши в його?
Чи буде думка тим проривом,
Що вб’є підлотную брехню?
Коли вже слово стане ділом,
А діло дасть свою стерню?
О, день щасливий, засвітися!
І розжени густий туман,
Розвій у головах дурман!
Від сну, народе, пробудися!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573590
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.04.2015
автор: Віктор Чернявський