Несу свій хрест.І скільки раз він впав!
Десь перехожий,десь жебрак поможе.
Десь Янголик на плечі піднімав.
А хто тобі допомагає,Боже!
Несу його.Він плечі всі здавив.
Коли я сіла трохи відпочити,
То хтось мені на груди опустив.
Неначе намагався розчавИти.
Великий.Замість ліжечка служив.
Важкий такий.Паском його тягнула.
Той цвях іржавий душеньку пробив.
А я в той вечір навіть не відчула.
Дивилась,чи розбійник поряд був.
Чи він стогнав,чи мукам підкорився.
Чи взнаю я,Господь,що ти відчув?
Чи зроблю так,щоб ти не зажурився?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573533
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.04.2015
автор: Джаннет Даклін