Повільним кроком, взявшися за руки,
Ішли до парку, місце давніх днів,
Тут молодість лишила місце злуки
Того цілунку ,що вперше забренів.
Коса тоді сягала по коліна,
У нього вітер чуба колихав,
Всміхались очі, їх любов єдина
Несла на крилах! Тут присягу дав!
Плило життя. У них не було зради.
Старіли разом, вже є і правнук,
Ідуть до них на свята -діда й баби,
Всім стелять стіл, щоб всівся рідні круг.
А як затихне гамір знову в хаті,
Вона голівку схилить на плече,
Він приголубить, вийдуть погуляти
До того парку де любов тече.
Вона прикрила срібло капелюшком,
Не було чуба ,вітром погойдать,
Та їм байдуже! Шепотів на вушко,
Що буде так і в небесах кохать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573261
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2015
автор: горлиця