Шалений гул гармат, від горя ниє тіло.
І плач і жаху крик лунає звідусіль.
Жорстокий ворог лютує знависніло.
По Україні розпач розсіює і біль.
Знов рветься уперед,тваринна жага крові.
Втрачений зовсім глузд в озлоблених серцях.
Нечистий цей двобій,мій край є на Голгофі.
Ці пси війни давно снують вже на чатах.
Стріляють знов і знов,це роблять без вагання.
О, враже лютий , злий до цього ти вже звик.
Людина ти чи звір?Знов постріли й знущання.
Сила в агонії і погляд з під повік.
Постій і не втікай? Ти не ховай обличчя.
Звіриний оскал твій видніється здаля.
Небесна височінь на суд тебе покличе.
Бійся ти кари Божої й Христа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572877
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2015
автор: STRANIERA(Кошіль Надія)