[i]Куди йдемо, братове?..
Благовіщення...[/i]
[b][i][color="#ff5900"]О, як обрид скрипучий галас вулиць,
Свавілля рейок – гільйоти́н метро!..
До тиші з болем мрійно я приту́люсь:
Шукаю спокій і сюжети про
Сільську ідилію, де солов’ї і жаби
Хорали в ніч на всі лади ведуть...
Там заспівав натхненно з ними й я би,
Аби той спів проклав до раю путь…
Аби в гармонії народжувались діти,
Аби лилася солодкість пісень…
Аби було де душам грішним дітись,
Аби був мед в житті – і ніч, і день!
Відтак і мрію… щось про тихий хутір,
Де – бджілки лиш та вільні козаки́…
Де б не чували, що воно є “путін”,
Де б все було стеменно... навпаки.
А ще... щоб нас турботливо коза́чки
Чекали з поля у вечірній млі…
Щоб у душі росли святі заначки
Про рід людський, квітучий рай Землі.
І вірю я, що там, де тихий хутір,
Козачка Та... чекає вже й мене…
Нехай звучить пророцтво надто круто,
Та доля та поета не мине.
Бо знаю певно, що комусь в пригоді
Я стану ще, хоча уже – роки́…
Неда́рма ж бо козацької породи
Й родився в плавнях Удаю-ріки![/color][/b]
07.04.2015[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572552
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.04.2015
автор: Олекса Удайко