Тебе забути б, в тиші розчинитись, в звуках…
Легковажно перекреслити, як ти, все стерти.
Сховатись під асфальтом, закрити усі люки,
на біса у наш час любов та сентименти…?
Тебе не берегтиму в шафах, й на полицях,
вже лінія твоя лишилася порізом…
Люди не міняються, змінюються лиця,
нема любові - є хімія і фізика…
Тебе звільнять мої думки й слова до решти,
я не лишуся навіть дотиком на шкірі…
Ти відпусти мене з підсвідомого арешту,
скажи, як так майстерно можна лицемірить…?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572464
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2015
автор: Матвійчук