Долаючи Конфуція…

Вони  долали  шлях  удвох  –  
Юнак  і  сивочолий  вчитель.
І  перший  брав  завжди  урок,
Бажаючи  навчитись  жити.

Дорога,  довга  і  важка,
Вела  мандрівників  у  гори;
Під  ними  ж  пінилась  ріка,
Бурхлива  й  гнівна,  наче  море.

- Учителю,  моя  нога
Намацати  не  може  стежку:
Вона  не  товща  за  канат,
Та  ж  обіцяли  Ви  безмежжя!?

Той,  зупинившись,  помовчАв,
А  далі  юнаку  промовив:
- *Людина  робить  ширшим  шлях,
Але  щоб  він  її  –  ніколи.

Так  слід  у  слід  вони  ішли,
Занурившись  у  власні  думи.
І  учень  бачив  світ  в  імлі
(Він  обмірковував  почуте,

Бо  ж  згадувався  заповіт:
**Урок  без  роздумів  –  порожній:
Не  закарбується  в  душі,
А  пройде  повз,  як  подорожній).

А  за  плечима  –  півшляху,
А  під  ногами  –  спить  вершина,
На  плечах  –  хмари.  В  літаку
ти  не  побачиш  й  половини!

- Земля  і  небо!  День  і  ніч!
Їм  разом  не  зійтись  ніколи,  -  
Велика  відстань,певна  річ!  -  
Юнак  упевнено  промовив.

- ***Вони  роз’єднані,  це  так,  -  
Сказав  учитель,  посміхнувшись,  -  
Та  разом  сходяться  отам,
Бо  справи  спільні  мають…  Чуєш?

Рожевий  ранок  змів  крилом
Останній  сон.  І  знов  дорога.
І  вже  на  березі  удвох.
Бурхлива  річка  б’є  пороги.

- ****Дивись:  отак  усе  в  житті,
Неначе  води  ці,  минає  –  
Під  зорями  і  день  при  дні,
Але  нічого  не  вертає.

Порожні,  стомлені  торби,
Подертий  одяг  і…  нотатки.
Вони  нарешті  перейшли
Той  фініш,  що  здавався  стартом.

- Чи  всю  я  мудрість  осягнув,
Скажіть,  учителю,  відверто.
- *****Хто  вранці  істину  збагнув,
Тому  під  вечір  можна  вмерти…

Вогонь  сміявся  у  печІ,
Наспівував  тихенько  чайник…
Усі  поснули,  а  вони
******Між  зір  продовжили  навчання…

Афоризми  Конфуція:
*Людина  робить  ширшим  Шлях,  а  не  Шлях  розширює  людину.
**Той,  хто  навчається  не  міркуючи,  впаде  в  оману.  Той,  хто  розмірковує,  не  бажаючи  навчатися,  опиниться  у  скруті.
***Небо  й  Земля  роз1єднані,  але  виконують  спільну  справу.
****Стоячи  на  березі  річки,  Учитель  сказав:  «Все  йде,  як  ці  води,  щодня  й  щоночі».
*****Уранці  пізнавши  істину,  увечері  можна  померти.
******Тільки  наймудріші  та  найбільші  невігласи  не  піддаються  навчанню.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572435
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.04.2015
автор: ptaha