Найжахливіше, що московські карателі знищували навіть дітей. Під час розкопок наприкінці 80-х років одного з місць масових страт 1939р. у "Дем'яновому лазі" — урочищі під Станіславом — у моторошному "звалищі" людських кісток і напівзотлілого одягу знайшли крихітний скелетик: немовля було дротом прив'язане до матері, навіть збереглися рештки пелюшки.
Подібні звірства чинилися в Луцьку, Дубні, Чорткові, інших західноукраїнських містах.
Загалом за 1939—1941 pp. жертвами репресій — депортацій, ув'язнень, розстрілів — став чи не кожен десятий мешканець Західної України. В одній лише Галичині — Дрогобицькій, Львівській, Станіславській та Тернопільській областях — за підрахунками спеціалістів, за той період населення зменшилося майже на 700 000 чол. Тільки за один рік до 90 000осіб було репресовано за політичними ознаками на Буковині та в Бессарабії. Ці дані свідчать, що репресії московського режиму як в цілому по Україні, так і на новоприєднаних західноукраїнських землях, носили масовий характер і були спрямовані на знищення та асиміляцію української нації.
[u][b]«От ужаса и боли сердце стынет»[/b][/u]
[color="#0723d9"][b][i]От ужаса и боли сердце стынет
И снова в нас тридцать девятый год
Здесь москали ползут по Украине,
Уничтожая мирный наш народ!
Когда в Славянске животы вскрывали
И москали народ наш убивали
Кровь украинцев снова пролилась!
Какая мать и где взрастила вас!?[/i][/b]
[/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572072
Рубрика: Гражданская лирика
дата надходження 05.04.2015
автор: Микола Карпець))