Ода розпачу

Яка  різниця,  якого  ти  розміру,
Якщо  замість  серця  -  пустка,
В  душі  діри,  а  в  голові  темінь.

Люби  мене    сіру,  невпевнену,
Нестерпну,  не  нафарбовану,
Не  всміхнену,  ледь  дихаючу,
Коли  я  найменше  того  заслуговую,
Коли  мої  білі  крила  склеїні,  спалені,
Я  падаю,  забруднююсь...
Торкнися  мене  вустами,  очищуючи
Очами-граалями.

Здається,  що  кожна  любов  -  це  кара,
Ось  сонце,  Ікаре,  ось  клітка,  пташко,
Не  сплю,  не  марю,  не  вірю,  
Не  знаю
В  що  вірити.

Яка  різниця,  якого  ти  розміру,  серйозно,
Головне,  щоб  серце  не  товщало  -
Легше  позбутися  крихітним,
Коли  ти  схочеш,  у  розпачі,  віддати  його,
Тому,  хто  від  нього  зречеться.

Тяжко  віриться,
Але  бачиш,  не  боляче.
Годуй  свою  честь  й  слідкуй,
Щоб  серце  не  товщало,
Все  інше  ж  бо  -  можна.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571997
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2015
автор: Sandra CurlyWurly