Що ж ти зимонько робиш з весною,
Де згубила ти совість свою?
Як ти можеш красу молодую,
Кутать в ковдру таку крижану?
В тебе зла на усіх вистачає ,
Я давно вже пізнала тебе.
Та чому на чуже зазіхаєш?
Час пішов твій,та знову прийде.
А тепер дай весні гостювати,
Он бруньки від морозу пищать,
Опустили крильцята пернаті,
В безголосій молитві стоять.
В тебе жалості, зимо, немає,
Та сама хоч себе пожалій,
Заживе ще весна у розмаї,
Ти загинеш у злобі своїй.
03.04.15р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571789
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2015
автор: леся квіт