Ти часто бавишся з хлопчиками сімнадцятирічними,
В яких ще пушок на щоках просвічується.
Мружишся, любиш роздумувати про вічність,
Хоча навряд доживеш до кінця цього сторіччя.
Ти шукаєш в наших стосунках якісь протиріччя,
Але танеш, варто мені лиш торкнутися передпліччя.
І ти знову тікаєш у ніч
З хлопчиком сімнадцятирічним.
Хоча впевненна, що наша гра варта будь яких свіч.
Правду Колос казав — добре, що люди не вічні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571684
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2015
автор: Олька Оленька