Ох, й нестерпні моменти чекання...
Скільки ще? Може, день? Може, п'ять?
Не згасає іскра сподівання
У душі повній тисяч сум'ять.
Знаєм, при́йде щаслива хвилина -
Ми поринемо в вир забуття.
Нас пове́рне назад дивови́на:
Перший плач, що проро́нить дитя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571419
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.04.2015
автор: Тетяна Мерега