РОЯЛЬ І Я
Чи піаніно, чи фортепіано –
Це не важливо, бо в гостях – муза.
І вже мандрую від форте до піано,
Музики шовк вам дарую, друзі.
Бігають пальці, ритм ловлять ноги.
Чуття в екстазі тріпочуть, мріють.
Мого музичного монологу
Збулася давня жагуча мрія.
Натхнення творить симфоній лави,
Душа вивищується і, як бачу:
Вмить завмирає над полем клавіш.
Серце розчулено в щасті плаче.
Удвох з роялем! Мелодій – злива!
А перешкоди усі – за ґрати!
Такі концерти ми з ним втяли б! Та…
Якби ж я вміла на ньому грати!..
(© Любов СЕРДУНИЧ). :)
З першоквітнем вас, друзі й колеги! :)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571216
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 01.04.2015
автор: Lubavka