Заходить без стуку минуле у дім,
Із клунком нових календарних листів,
Стояла надія як днів херувим,
Опорою вічно нетлівших мостів,
Запалюють гніт барикадних цитат,
Під звуки літаючих вниз голубів,
Лунає захоплення вічний каскад,
Що стане лиш шепотом в плині років,
Скрізь хмари просковзує в світ вітерець,
Для нас він останній із перших забав,
Ти можеш знайти без початку кінець,
Та жити не можеш без вічних начал.
Ти хочеш як човник по морю впливти,
Вітрилами дірку латавши в шторми,
Дитинство повинно без сліду піти,
Та в цьому не буде твоєї вини,
Дощем в черепицю накрапує час,
Змиваючи плями обману з очей,
Як часто ми знали деталі про нас,
Як рідко ми бачили інших людей,
Лиш лід найхолодший найбільше пече,
І сльози утворюють вранішній град,
Нам жарти здавалися в серці мечем,
Та часто життя ми сприймали як жарт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571173
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.04.2015
автор: VDMK