Дзявкотіння
Дзявкотіння споконвіку,
Від Москви й по всій землі,
Дзяволять дужі й каліки
А найбільше у кремлі.
Як з похмілля, там маячать
Й проти вітру гидко тхне,
А приспішники не бачать,
Куди їх Сусанін пхне.
Вони певно того варті,
Раб не має свого я.
Як цинізм козирна карта -
Тоді й мізки „нах…я*̋‟.
І тече брехня-коряга,
Повз дволикі береги,
Слуги п’ють туманну брагу,
Бродять мізки від жаги…
І нема здається краю
Цій брехні-трясовині,
Псом азійський герб горлає
На ворожім знамені.
Ликом шиті йдуть убогі
В угро-фінські болота.
На кремлі - чортячі роги -
Сяє зірка золота.
*- орський вираз
31 березня 2015 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570938
Рубрика:
дата надходження 31.03.2015
автор: Микола Паламарчук