Я давно вже
Не писав вiршiв
Бо настiльки виросли
Стiни навколо мого мiста
Та сьогоднi iде снiг
Пада зграями свiтлякiв
У блиманнi лiхтаря
А якби та зiбрати iх
В одну купу
В одне жарiюче сонце
Тодi моя кiмната
Наповнилася би свiтлом
Й усi iншi кiмнати
Самотнi у цьому мiстi
Стали би просторiшими
Й може тодi
Ми вiдшукали би душi
Загубленi десь
У привидах тiл
Але снiг й далi все падає
Поволi гаснучи
На вологiй брукiвцi
Срiблястими павами
Бо я не навчився
Ще й досi
Хапати свiтлякiв
Просто з неба
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570463
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2015
автор: Харіс