Питання... Одвічні питання...
Мені не потрібні зізнання...
Сиди, як в шпаківні шпак.
У небо зліта орігамі.
І- сяде. Босими ногами...
Вважаєш, що маєш смак?
А от паперовий човник.
І текст на папері є.
Вже тоне. То це не твоє?
Сичить повітряна кулька...
Як висохла мильна булька,
Ти вже віджила своє.
Ні разу не випрані шати...
У них немовля верещати
Ще може. І спать не дає.
А ти вже давно не дитина.
Бридка, нецікава світлина-
Оте "віршування" твоє.
Чорнило повисохло в ручці.
І в серці стає холодніш.
Дурний твій "кислотний" вірш.
Я десь біля тебе. Близько.
Ти впала. Бо надто слизько.
Врятую... Як заверещиш...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115032900489
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570148
Рубрика: Рубаї, хоку, танка
дата надходження 29.03.2015
автор: Сокольник