Душа моя пуста, немов безодня…
Покрила мряка мозок і думки…
А за вікном – така краса Господня!..
А поміж нами – гори і замки́…
Ридає серце, та не плачуть очі –
Весь біль пульсує нервом у душі…
І знов безликі дні, порожні ночі
Гризуть журбу, немов черстві книші…
Прорвися, слово! Виплачтеся, очі,
Бо… вибухне серденько з німоти!..
Крихтину б світла доленьці дівочій -
Хай щезнуть всі примари темноти!
І кожен нерв відлунює у скронях,
І кожен подих стогне і хрипить…
Тріпоче, б'ється серце у долонях!..
О доле, дай прозріння хоч на мить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570052
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.03.2015
автор: РОЯ