Стукоче зранку дощ у шибку.
Сумної вітер завиває.
Намажу медом хліба скибку.
Вже кава аромат пускає
Зустріну день я із молитви,
Складу подяку щиру Богу
За те, що відчуваю ритми
Життя, що в’ється до порогу.
А небо плаче, гірко плаче.
Не в силі озеро вмістити.
Та не сумую я, одначе.
Я маю, маю стимул жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569955
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)