Корній Веснянкович весняно
мугикав пісню за столом.
Стіл удавав фортепіано.
У м"ятнім чаї танув ром.
Глафіра Бруньківна завзято
до вух тулила капелюх.
І вчила радісно літати,
вино із глека попивати
п"ять молоденьких сонних мух...
Антін Фіалкович зухвало
тиснув на гудзичок дзвінка
дверей помешкання, де спала
Орися Сонцівна Струнка.
А у мені брекет із льодом
ніяк розтанути не міг.
І сипав всупереч погодам
зі стелі білий-білий сніг,
як хтось даремно і невміло
зламати пробував замок...
Я білі двері відчинила,
пістоль картонний ухопила
і...
Натиснула на гачок!
Корній Веснянкович, прощайте!
Глафіра Бруньківна, простіть!
Антін Фіалкович, втікайте -
Струнку Орисю прихопіть
фортепіано, стіл і крила,
поглохлих мух і глек вина...
Коли в мені розтане брила-
мабуть
тоді
прийде Весна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569928
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2015
автор: уляна задарма