[i]Мандри – не спи моя рідна земля[/i]
Що сколихнуло нас тоді, хто зрозуміє?
Можливо, це була уже межа:
Ми, народившись в незалежній Україні,
Вже втримать не могли такого зла.
Це був той край, за котрим запалало
Бажання захистити все своє.
Простих обурень вже було замало:
Вони ж бо посягнули на святе!
на наше право свій робити вибір,
на право, щоб почутим був наш голос,
обрали собі статки, нам – загибель,
повільну, бідну, темну, ніби в мороці.
Тоді всі почували себе зрадженими.
Й терпіння лопнуло, як в скрипаля струна,
Й невпевнено, не сміло враз повстали ми,
Не відаючи, що ж на нас чека.
Невже, провладні хами й підлабузники,
Невже нічому вас історія не вчить?
Колись народ бере все в свої рученьки,
А вас, шановних, знищить і провчить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568460
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2015
автор: JulKosh