* * *
Я Вами тяжело и долго отболела...
Все это было, как виденье - сон.
Любовь подкралась тихо, как Далила,
Ум спал себе, доверчивый Самсон.
Пора проститься. Стынет серый будень
На белых окнах мерзнут витражи.
И как мы будем, как теперь мы будем?!...
Родные мы, чужие ль? - нет межи.
Та сказка дней вела нас за собою.
У светлых снов недолгие года
Но тихий свет, горящий над судьбою,
Останется со мною навсегда.
ЛІНА КОСТЕНКО
* * *
Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
А розум спав, довірливий Самсон.
Тепер пора прощатися нам. Будень.
На білих вікнах змерзли вітражі.
І як ми будем, як тепер ми будем?!
Такі вже рідні, і такі чужі.
Ця казка днів – вона була недовгою.
Цей світлий сон – пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею! –
Воно лишилось на усе життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567945
Рубрика: Поэтические переводы
дата надходження 20.03.2015
автор: J. Serg