навіть як сонце ховається,
і небо темнішає,
й зірки розплітаються
з тугої нічної коси;
і коли вони краплями падають,
розбиваючи дзвінко
скло безкінечно глибоких озер,
що коло них дівчата плели вінки,
пускаючи їх водою;
навіть коли я не знатиму, кого немає і хто є,
навіть коли зітреться ця занедбана людьми межа...
навіть тоді я залишуся:
бо Ти так колись бажав.
19.03.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567845
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 19.03.2015
автор: Марина Смагіна