Останнім часом натикаюся на українців, які й досі при запитанні : " Звідки ви?" продовжують відповідати-"Я русскій", хоча я добре знаю, що ці люди українці. Написався такий вірш з цього приводу... то не є висока поезія, але можливо хтось, прочитавши ці слова, згадає своє коріння...
Не відрікайся від батьків, дитино,
Ні мови, ні землі не забувай.
Не забувай гнізда свого, пташино,
І де б ти не літала, пам"ятай:
Що подлук сонця, що тебе зігріло,
Не може бути іншого тепла,
Шануй ті руки, що тебе зростили,
Куди б твоя стежина не вела,
Вітчизни не цурайся, ні коріння,
Затям у серці на усе життя:
Ти-паросток могутнього насіння,
Ти-роду українського дитя.
19/03/2015
Н.Хаммоуда
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567421
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2015
автор: Наталя Хаммоуда