Люлі, Зернятко, Киця Капризівна,
ніч над провулками темними, сонними...
Що тут поробиш - душа як валіза -
порожня й бездонна.
Спи, Люленятко... За ніч -потеплішає.
Десь океани дрімають-гойдаються.
Вибач, казКИ - не човнами, а МИшами -
в шпарки ховаються...
Очі заплющуй, Горішку Мудрований,
коники - білі. На них - королевичі...
А на плащах - чи дракони з коронами?
Леви чи?
Баю, Зозулько, допоки так солодко
в снах золотих всі з війни - повертаються
й грають весільні муЗИки... не -МОроки...
Жаль - не збуваються.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567006
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.03.2015
автор: уляна задарма