Шляхом сірим тернистим ішла до людей.
Та не всі відкривали своїх їй дверей.
В скам’янілі серця не пускали її.
Та все ж вперто в них сіяла зерна свої!
У одних вони міцно у душі вростали,
А у інших, на жаль при корні висихали.
Та і тим, що зросли, доброта все ж раділа.
І по світу вона, без упину, ходила.
Не спиняючись йшла від воріт до воріт.
Так хотілося їй, щоб добрішим став світ!
Через терни і біди ішла до людей!
Та не всі відкривали, своїх їй дверей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566543
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2015
автор: Наталка Долинська