«Паяц блукає самотній
Під деревом з квітами зірок…»
(Гійом Аполлінер)
Люди – це самотні паяци.
Грають свою смішну виставу
Під крислатим деревом життя,
Забуваючи,
Що це все не бутафорія,
Що це все було б смішно,
Якби не було так сумно,
Що в цій виставі
Все починається грою –
Смішною забавою,
А потім виявляється:
Це кров, а не журавлиновий сік,
Це мертві люди, а не манекени,
Це руїни, а не англійський парк,
Це страждання, а не майстерна гра,
А ми все лишаємось
Паяцами зі смішними масками…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566509
Рубрика: Верлібр
дата надходження 14.03.2015
автор: Артур Сіренко