Сатурне, ти з нас найбагатший!
Ти маєш чарівні прикраси!
В людей лише срібло і злато
У тебе ж – браслети часу.
Просочені наскрізь прощанням
Обличчя на фотопапері.
Із подихом журним, прощальним
Життя віддаєм атмосфері...
Тримаємось міцно за дрота
Якого відміряла доля.
Та є невеличка надія -
в житті не прописані ролі.
Та є дрібне сподівання
На право, на вибір й сумління!
В космічному надпорядку
Все ж іноді є тяжіння…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565908
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2015
автор: Катеринка