Я побудував собі сходи аж до хмар
І добре є там…
Кузьма Скрябін
Небо каже(Йди сюда)
Можливо, добре нині там,
Коли побудував ти храм
В земній обителі стражденній,
Де люд заможний і злиденний,
Де лік згубився сірим дням,
Де віри вже нема словам.
Гієни паща стоогненна
Прийма живих і убієнних.
В обителі – до неба дах.
А далі що? Суцільний крах!
Суцільний морок – страшно,темно…
Хіба все пройдене даремно?
Хіба прожите відбуло,
Неначе нас і не було?
Будуються поволі сходи
І знову хтось земний відходить.
Зітхають бідні і малі:
Замало сонця на землі…
А гірше, як душа убога –
Не знає совісті і Бога.
Таких і небо не прийма –
На небі місця їм нема…
Ти збудував під хмари сходи –
Небесне там життя проходить,
Бо заручилося з земним.
Любов і смерть, вогонь і дим…
Немає вічної розлуки,
Сміється щастя із пилюки.
І сам від себе не втечеш,
Бо весь ніколи не помреш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565449
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.03.2015
автор: Ніна Третяк