Нудьгує Таня на дивані,
смакують їй млинці гречані,
бо ж запашні та ще й рум’яні,
на ній самій вони… ростуть.
Та, Боже ж мій, у чому суть?
Булої вроди не вернуть,
у кожної життя своє.
Любіть Ви нас, які ми є!
Нудьгує Маня на кан́апі,
смакує соте канап́е,
мабуть не бачить їй Ан́апи,
проте, не журиться за те.
Та, Боже ж мій, у чому суть?
Булої вроди не вернуть,
у кожної життя своє.
Любіть Ви нас, які ми є!
А як такі – не до вподоби,
ведіть, на лоно нас природи,
займатись спортом разом з Вами,
скидати зайві кілограми.
Тоді полюбите, мабуть?!
Та, Боже ж мій, у чому суть?
Живіть! Любіть! Як Бог дає,
кохайте нас, які ми є!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565033
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 08.03.2015
автор: tatapoli